Радехів Інформаційно-розважальний сайт

   19 січня 2012 року виповнюється 100 років з дня народження видатного борця за свободу і незалежність України, керівника Антибільшовицького Блоку Народів Ярослава Стецька.

   Все своє подвижницьке життя непохитного борця-націоналіста, мужньої людини, великого Українця Ярослав Стецько віддав ідеї побудови Української Соборної Самостійної Незалежної Держави.

   Ярослав Стецько народився 19 січня 1912 року в Тернополі в сім'ї греко- католицького священика о. Семена Стецька. Мати - Теодозія Стецько - походила з роду Чубатих. У сім'ї було троє дітей: крім Ярослава - ще брат і сестра. Вже змалку виявилися неабиякі здібності старшого сина Стецьків і вони беззастережно визначили його життєвий шлях: навчання. В одинадцять років Ярослав осиротів - помер батько. Відтак у сім'ю прийшли нестатки, які потім переслідували його протягом багатьох років. І все ж цей удар долі не збив хлопця з обраного шляху. Він бере на себе утримування сім'ї. Заробляє, даючи лекції слабшим учням гімназії.

   У гімназії Ярослав вирізнявся серед учнів величезною спрагою пізнання, інтелектуальними здібностями. Дуже багато читав. Так, наприклад, будучи ще у 6 класі гімназії, Я. Стецько готував учнів, які закінчували останній, 8-й, клас гімназії. Вже тоді він попробував себе в тій роботі, якою йому доводилося пізніше усе життя активно займатися, - в редакторстві. Редагував юнацький журнал.

   Планувалося, що Ярослав піде, як і батько, на теологію після закінчення гімназії. Але на це потрібні були великі кошти. Тому зміг він вступити лише на філософський факультет Львівського університету. Паралельно почав заочно студіювати право у Краківському університеті. Ще у Тернополі Я. Стецько був зв'язаний з нелегальним молодіжним націоналістичним рухом. Він був членом УВО, а потім ОУН. З переїздом у Львів його діяльність в Організації стрімко посилилася. Вже у 1932 р. Я. Стецько стає членом Крайової Екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях. Він очолює ідеологічну референтуру, редагує підпільні видання ОУН: "Юнак", "Юнацтво", "Бюлетень Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ".

   Якраз тоді (початок 1930-х рр.) боротьба ОУН з польським окупаційним режимом набирає особливого загострення. Друковані видання ОУН спрямовані на максимальну активізацію народу. Це були фактично єдині видання, в яких повідомлялося правдиво про всі злочини польського режиму, про всі жертви українського руху.

   Вбивство 15 червня 1934 р. міністра внутрішніх справ Польщі Б. Пєрацького - винного в організації масових побивів і знущань над українським народом, відомих під підступною назвою "пацифікація" ("замирення"), стало наступним актом наступального маршу ОУН. Під час слідства у цій справі польській поліції вдалося натрапити на слід Організації. Були проведені масові арешти, в тому числі серед членів Крайової Екзекутиви. У тюрмі опи-. нилися С.Бандера, М.Лебедь, Я.Стецько, В. Янів, Р.Шухевич, Б.Підгайний, І.Малюца та ін. Над ув'язненими відбулося два великих судові процеси: У Варшаві (листопад 1935 - січень 1936 рр.) і у Львові (травень - червень 1936 рр.), які переросли у маніфестацію домагань націоналістичного руху. Оунівці зуміли перетворити судилище на трибуну для пропаганди своїх ідей.

   У результаті судового вироку Я. Стецько отримав 5 років тюрми. Перебував в ув'язненні від літа 1936 р. до осені 1937 р., коли внаслідок загальної амністії вийшов на волю.

   Після звільнення Я. Стецько виїжджає за кордон. Його вводять у Провід Українських Націоналістів, де він працює в ідеологічній ділянці. Голова Проводу полковник Є. Коновалець доручає йому готувати II Великий Збір ОУН. Однак проведення Збору з різних причин відкладається. Його вдалося провести лише в серпні 1939 р. в Римі. Це вже було після трагічної смерті Є. Коновальця, тому на II Великому Зборі гостро стояло питання наступництва Голови Проводу і подальшої тактики й стратегії ОУН. Я. Стецько, який готував всю документацію Збору, опинився в самому епіцентрі подій, які мали вирішальний, переломний характер для історії ОУН і цілої України.

   Увечері 30 червня 1941 р. в приміщенні львівської "Просвіти" на площі Ринок, 10 відбулися Національні Збори, учасниками яких стали всі визначні українські політичні і громадські діячі, що перебували тоді у Львові. Одноголосно було підтримано пропозицію ОУН негайно проголосити незалежність України. Головував на Зборах Я. Стецько. На його пропозицію були затверджені Акт Відновлення Української Держави і склад Тимчасового Уряду.

   ОУН блискавично приступила до творення української державної адміністрації, до повсюдної (аж до Дніпропетровська) декларації української незалежності. По всіх містах і містечках Західної України були проведені народні віча, на яких урочисто проголошувався "Акт Відновлення Української Держави". Створюються обласні українські управління у Станіславові (Івано-Франківську), Дрогобичі, Тернополі, Луцьку, Рівному, а також найдієвіші Похідні Групи ОУН встигають створити їх у Кам'янці- Подільському, Винниці, Житомирі, Кіровограді і Дніпропетровську. Творяться також окружні, повітові, районні і міські адміністрації. Ярослав Стецько, як Голова Уряду, звернувся 3 липня до німецьких властей з тим, що тільки за умови повного визнання Німеччиною самостійності України можлива співпраця обох держав у війні проти СРСР. 5 липня німцям була подана офіційна Декларація Уряду, в якій наголошувалося, що на ук­раїнській землі господарем є ук­раїнський народ, який ще від революції 1917-18 рр. веде боротьбу за свою незалежність.

    У вересні 1941 р. в підпіллі про­йшла Перша Конференція ОУН, на якій чітко задекларовувалося, що, оскільки німецька влада руйнує українське самостійницьке життя, ОУН буде надалі ставитися до неї як до імперсько-окупаційної, що відтепер ОУН буде вести проти неї боротьбу на рівні боротьби проти московських окупантів. Почався новий етап історії України.

   15 вересня Я. Стецька разом з С. Бандерою і кількома іншими про­відними членами ОУН спочатку відправлено до тюрми на Александерпляц у Берліні, а невдовзі до горезвісного концлаґеру в Саксенгаузені. Там Я. Стецько пробув рівно 4 роки - до вересня 1944 р.

   У 1945 р. Крайова Конференція ОУН обрала Я.Стецька членом Бюро Проводу ОУН, до якого входили Сте­пан Бандера й Роман Шухевич. У 1946 р. Ярослав Стецько очолив Ан­тибільшовицький Блок Народів (АБН), президентом якого був до кінця свого життя. Помер Ярослав Стецько 5 липня 1986 р. в Мюнхені, де його й поховано.

   В інших історичних умовах він міг принести своїй нації славу світового філософа, не меншу, ніж у Канта. Однак доля та історичні обставини примусили його взяти на себе обов'язок праці в царині національного визво­лення. І він впорався зі своїм добро­вільно взятим на себе обов'язком сповна, використавши всі дані Богом таланти.

   За пропозицією депутата від ВО "Свобода" Андрія Холявки 20 грудня на сесії Львівської обласної ради депутати ухвалили рішення проголосити 2012 рік на Львівщині Роком Ярослава Стецька. Наступний рік також проголошено Роком Патріарха Сліпого, Олекси Новаківського та УПА.

   Проте Верховна Рада України не включила до порядку денного проект Постанови про відзначення 100-річчя з дня народження Ярослава Стецька, внесений народним депутатом Во­лодимиром В'язівським (фракція "Наша Україна - Народна самооборона").

   Голова Конгресу Українських Націоналістів Степан Брацюнь назвав прикрим і упередженим таке рішення парламентаріїв. "Сьогодні народні депутати показали, що не розуміють ваги таких історичних постатей, як Ярослав Стецько, котрий був справжнім українським державником. Прем'єр Українського державного правління, Провідник ОУН, Президент Анти­більшовицького блоку народів, він все своє життя прожив у безкомпромісній боротьбі за Українську державу. І сьогодні парламент цієї держави вкотре продемонстрував свою політичну незрілість і байдужість до власної історії таким ганебним голосуванням", - сказав Голова Конгресу.

   Про відзначення 100-річчя Ярослава Стецька в Радехівському районі читайте в наступному номері газети.

Автор: Олена ВЕНГЛЬОВСЬКА, радник голови Радехівської районної ради.

Джерело: газета Радехівщини «НАРОДНА СПРАВА»